Канада, походеньки блудного нововолинця ... Опції

[NV09]

Вітаю шановні учасники форуму

Так як являюсь представником (наразі неповноцінним) канадійської діаспори, вирішив поділитись що тут і як.

Отже, ніякої мрії про життя тут я не мав, були знайомі , з ними спілкувався, переписувався і все. У листопаді 2006 року вони запропонували приїхати на роботу (вони мають бізнес по складанню пластикових вікон) та якщо сподобається то одразу тут же подати на еміграцію . Зважаючи на те що я маю жінку та двох гарненьких доньок (2 та 4 рочки) я не вагаючись погодився, адже тут зможу дати їм краще життя.

Розділ 1. Відїзд

Взимку 2006 подав на робочу візу у Посольство Канади у Києві, на наступний тиждень поїхав на співбесіду з консулом (на англійській мові), питання були досить буденні "Коли закінчили школу", "Де проживаєте", "Сімейний стан" ну і накінець вдавши з себе спеціаліста по складанню вікон вона запитала "Чи вживають цвяхи при складанні пластикових вікон ?" я мало відверто не заржав але стримався і чемно відповів

Наступним етапом була медична комісія у Києві, коштувала вона 100 ує, загальний огляд як у терапевта, усі можливі аналізи, ренген, майже як скажімо на права чи при поступанні до ВУЗу. Пройшов за один день, результатів одразу не отримав, сказали що буде через місяць, бо виявляється дані про огляд відсилаються до Лондону (Канада тільки недавно перестала бути англійською колонією).

Минув місяць, після дзвінка до посольства мені назначили день прийому. У той самий день отримав робочу мультивізу (тобто з правом перетину кордону необмежену кількість разів) на один рік, починалась вона з 22 березня 2007 року .

У ніч збору речей для перельоту у "невідоме" були як жінчині сльози так і усі можливі переживання, нервування аби не забути чогось , бо після запитання у знайомих "Що з собою брати ?" відповідь була смішною так і ні "Та візьми зубну пасту, станок для гоління, рушник щоб на перший час було а все інше тут купиш" і все ... уявіть собі що робилось у мене в голові ... Зазвичай коли на відпочинок їдеш то сумок назбирається ого а тут за океан з зубною щіткою в кишені Плюс було обмеження по багажу, можна було (і зараз так) дві сумки по 23 кг та ручну поклажу до 7 кг. Дві сумки я брати не міг, бо треба було робити дві пересадки, то вирішив брати ручну і одну сумку щоб було як все це совати за собою по аеропортах.

23 березня 2007 року я перетнув кордон України (до-речі вперше у житті) у Львівському аеропорту. Процедура оформлення не зайняла багато часу. Після прощання з жінкою , дітьми , батьками та братом в голові затаїлась думка "А може ну його"

Перший етап - Львів->Варшава , летів на старенькому невеличкому літаку польських авіаліній ЛОТ, з пропеллерами, сидів якраз напроти одного з них, так і дивився щоб той не зірвався на мене . Було багато шуму від двигунів, командир літака щось бубнів у динаміку але розібрати про що не було ніякої можливості. Дали перекусити якісь бутерброди (як для космонавтів - запаяні у фользі плюс гірчиця та кетчуп у тюбиках), салат і також давали напої .

Другий етап - Варшава->Торонто. З легкістю розібравшись куди мені сунутись (з польською проблем ніяких) я почалапав до свого 1 терміналу, помітивши знак заборони куріння у терміналі (простий зал з кріслами) я почекав перед входом, сходивши зо 5 разів до туалету перекурити авансом (на літаку категорично заборонено), нерви були натянуті, все-таки мене чекав 9-годинний переліт через північну частину земної кулі (до-речі літаки не летять по меридіанах як я вважав, думав побачу усю Європу через вікно, ага, вони летять через північ бо там найменший відрізок над океаном).
О 9 вечора на літаку Боінг 747 я вилетів з Варшави. Мушу відмити що шуму двигунів майже не було чути. У салоні можна було почути навіть шепіт, тільки монотонне УУУ десь далеко нагадувало що лечу. Покормили досить добре, дали картопляне пюре з котлетою (або з куркою, це вже хто як хотів), салати , ну і напої. Я собі напробувавшись різноманітного пива (як не як халява, а я все-таки українець ) вмикнув на підголовнику екран і дивився фільми, передачі Діскавері, навіть мультики аби тільки час скоріше йшов. За вікном на висоті 10 кілометрів більшість часу були хмари , тільки деколи було видно вічну мерзлоту Гренландії , потім весь час океан виблискував і накінець почалась Канада, спочатку білі засніжені гори, потім пішли ріки, озера, міста які яскраво світились червоно-жовтими плямами.
І ось Торонто, не можу описати мого захоплення від побаченого, до самого горизонту земля світилась у прямому розумінні цього слова, тільки після зниження можна було розділити це "розлите" світло на вуличні ліхтарі , будинки, хмарочоси, магазини. Вилетівши о 9 вечора за польським часом, після 9-годинного перельоту я прибув о 11 вечора за канадійським
У аеропорту мене шокувало все, починаючи від чистоти закінчуючи марками машин на вулиці. У такому шоці я пролазив по ньому біля 2 годин, до наступного перельоту залишалось ще десь 3 години, я вирішив піти ближче до потрібного терміналу і тут мене чекала засада ... я прилетів на термінал №3, обходивши його з 10 разів я не побачив щодного вказівника куди термінал №2, я почав панікувати, підійшов до негра у вишневому костюмі (а-ля новий рускій, виявився помічником тягати багаж, форма у них така) і запитав куди мені, він показав на двері за якими була колія .. спочатку не зрозумів чому мені туди але коли побачив електричку (маленька така, з маленькими вагонами на 4 сидячих) і з ЛСД екраном на морді на якому було крупними №2 , я зрадів Колія проходила на висоті 5-10 метрів, як де, і сполучала усі термінали .
Переїхавши до другого терміналу я одразу познайомився з цінами на алкоголь та цигарки - горілка 25-30 долларів, цигарки 12 (усі звичайні без "наворотів" коштують рівно так само). Виявляється 80% від ціни це податок державі, от так тут боряться з алкоголізмом та курінням, мені до-речі помогло, я вже не палю . Змучившись я дійшов до свого відсіку і сів чекати, аж задрімав.

Третій етап - Торонто->Вінніпег. Переліт тривав десь 3 години, літак був невеликим але по якості, умовам і т.д. нічим не поступався боінгу. Я проспав весь переліт , організм не витримав, нерви трохи заспокоїлись і я здався ... Перед самим Вінніпегом прокинувся, через крепкий туман ми зробили зо три кола над містом і нарешті приземлились. Мене зустріли знайомі і відвезли до себе додому, по дорозі я не відлипав від вікна ... а за ним падав сніг , я відлітав у нас вже зелено та тепло було а тут сніг, тьху Одразу помітив що усі вулиці ідуть строго з півночі на південь і з заходу на схід, нема ніяких ~ як у нас. Приїхавши до знайомих, після розпиття пляшки віскі та доооовгої розмови я завалився спати як виявилось на 14 годин

Змучились напевно читати ... ну то наразі вистачить Далі буде

[NELC]

Чекаю на продовження "Далі буде"

[romvo]

теж чекаю.
цікаво...

[NV09]

ну, як і обіцяв

Розділ 2 . Знайомство, або що шокує

Так як перше що я побачив у Канаді це дороги та вулиці, почну з них. Вулиці, як я вже і казав, у 99,9% випадках перпендикулярно між собою перетинаються. Основне покриття - бетон поділений на квадрати приблизно 5х5м , та асфальт. Щодо рівності дороги нема що й казати ... Влітку та ранньою осінню вулиці вночі пилососять (у прямому розумінні цього слова) та миють спецільні машини, розміром з погружчик. Освітлені абсолютно усі вулиці, як малі так і великі магістралі. На кожному перехресті тротуар має плавний зїзд для інвалідів та дитячих колясок , ровером теж класно їздити нема проблеми з вискакуванням на бордюри. Цікавий ньюанс - тут нема розуміння обгону як такого ... він звичайно дозволений правилами, але я ще жодного разу не бачив щоб хтось когось обганяв, якщо спереду хтось їде поволі (а вулиця не двохрядна) то всі ззаду сунуться за ним . На вулицях дуже зелено, кругом ростуть дерева, кущі, усі газони покошені (до-речі покошеність газону - ознака хазяйновитості господаря будинку). Ось декілька фото з вулиць, одразу перепрошую за якість, усе мобілкою, деякі ще з весни ...

До-речі це будинок у якому я зараз проживаю , там далеко видно куполи української церкви, архітектура мяко кажучи - авангард


Майже центр міста, видно як будують наступний хмарочос спеціальним краном


Жилі будинки на 4-6 квартир, які можна зняти . Тут багато будують будинків з ціллю здавати в оренду


Обїздна за містом.


Центр міста, як бачите трафіку ноль .. субота просто , вихідний


Це я бачу у свої вікна



Автомобільні особливості :
- дозволений поворот направо при червоному світлі світлофора
- дуже багато перехресть 4-way (бувають також 3-way) які регулються правом проїзду того хто перший підїхав до перехрестя, я розумію що в думках одразу "а якщо разом підїхали ?" то просто один пропускає іншого... бувають курйози коли обидва показують один одному щоб проїжджав
- біля шкіл, лікарень та інших закладів де є скупчення пішоходів на перехрестях на стовбах є спеціальні кнопки, при натисканні яких над дорогою мигають ліхтарі зі знаком пішохода - водії зобовязані зупинитись, що і роблять
- ніхто не мигає для попередження про поліцію бо вона кругом та і фари тут світяться у автомобілів круглий рік, одразу після заведення
- на дорогах немає постових, тільки патрульні автомобілі їздять
- кругом камери на швидкість та автомобілі з камерами (ніяких опізнавальних знаків на них немає) які сфотографують тебе при перевищенні швидкості та вишлють рахунок разом з фотографією, при несплаті на протязі 3 місяців розмір штрафу збільшується до 300%, після півроку - тюрма до 1 року в залежності за що штраф
- страховка автомобілю коштує приблизно 1200 уе на рік (вживане авто з покриттям від 200), для прикладу замінити бампер на вен за 2003 рік - 800, без страхівки на вулицю не виїдеш, про її наявність свідчить спеціальна наклейка на номері де написаний місяць та рік до якого заплачено
- бензин на даний момент 1,30 (курс до американського 1 до 1), він поділяється тільки на звичайний та преміум, солярка 1,40
- біля кожного шоппінг-центру є величезні парковки , зазвичай це 100 на 200-300 метрів
- обмеження швидкості зазвичай 50-60, уявіть собі ферарі або мустанга який волочеться з такою швидкістю
- платна парковка у центрі міста коштує 25 центів на 15 хвилин, стоять спеціальні автомати, які коли час вийде повідомлять поліцію і машину забере евакуатор Також при парковці у невідведених місцях або у місцях де дозволено скажімо з 2 до 5 дня а вже 5.30 вечора - історія та сама.

Автомобілі зазвичай купують у кредит нові, зараз повним ходом розпродують моделі за 2009 рік, або ж можна купити вживану за відносно смішну ціну ... тут діє досить цікава схема -
Для прикладу візмемо авто ціною у 10000 за 2004 рік (ціна падає за рік приблизно на 15%)
1. Сталася аварія , шкоду оцінено у 5000 (оцінку роблять приватні авторизовані сервіси, в таких випадках ремонт проходить простою заміною пошкоджених деталей на нові, звідси така ціна ремонту) , цю суму зобовязана виплатити страхова компанія.
2. Власник автомобілю вирішує не ремонтувати авто а отримати за нього 10000 у державної компанії Автопак (так називається) яка забирає собі авто і яка отримує страхівку у розмірі 5000.
3. По розрахунку видно що Автопак знаходиться у мінусі в 5000, отже він виставляє цю побиту машину на аукціон за 5000 ... Отак можна купити побите авто 2004 року за 5000 ... Що є на аукціоні та результати можна дивитись через інтернет тут

здається це все що пригадалось про вулиці та все що з ними повязано, якщо є питання - питайте , наступна розповідь буде про магазини та шоппінг центри , ціни та і про те що зазвичай жеруть канадійці , отже "Далі буде"

[smisha]

Привіт! Так що ще можеш розказати про життя в Канаді? Як позначилась економічна криза на канадійцях?